Чи дійсно досить двох дріб’язкових порушень, щоб отримати примусове випровадження? Як рівень мови C1 та іспит на знання історії перетворять громадянство на недосяжну мету? Чому ускладнення життя і грошова допомога на повернення відбуваються водночас? Та наскільки розмиті визначення створюють простір для непрозорих рішень?
Правозахисники та адвокати відповідають на запитання глядачів та читачів у ЄС. Перший канал (International) наводить деталі.
Два напрями, що збігаються в часі
Наприкінці квітня 2026 року в Польщі окреслився тривожний для українців перебіг подій. Одночасно оприлюднено законопроект, що посилює відповідальність чужоземців, та розширено чинні раніше плани грошового заохочення до добровільного виїзду. Правозахисник Першого каналу (International) у своєму роз’ясненні зауважив, що ці два вектори варто розглядати не окремо, а як єдиний знак зміни ставлення до приїжджих.
«Зараз ми бачимо одночасний рух із двох боків. З одного – прагнуть жорсткіше карати аж до вислання, з іншого – почали пропонувати гроші за повернення додому. Коли дивишся на це разом, виникає просте запитання: це збіг чи вже продуманий державний напрям?»
Шлях до громадянства: відсів замість прилучення
У законопроекті, який зараз обговорюють, закладено два засадничі складники. По-перше, якомога більше ускладнити входження чужоземців у суспільство. По-друге, якомога спростити їх випровадження за межі країни.
Щодо входження, то основна зміна стосується набуття громадянства. Ідеться про подовження обов’язкового часу проживання з кількох років до десятка, а також про різке підвищення мовного порога – з досяжного рівня B1 до C1, що вимагає майже вільного володіння. Окремо обговорюють запровадження додаткового іспиту на знання місцевої історії та культури.
«Якщо вимоги зміняться так, як пропонують, більшість людей просто не дійде до отримання польського громадянства. Замість того, щоб поступово долучати людей до громади, устрій починає працювати як знаряддя відсіву».
Два порушення – і примусове випровадження
Найчутливіша частина законопроекту – новий порядок вислання. Пропонується настанова «два порушення». Перше – попередження або грошове стягнення. Друге – негайне примусове випровадження. На перший погляд це виглядає обґрунтованим: мовляв, хто постійно порушує правила, має покинути країну. Але перелік того, що вважатимуть порушенням, викликає занепокоєння. До нього потрапляють не лише тяжкі злочини, а й повсякденні управлінські проступки: перехід дороги на заборонний знак, незначне перевищення швидкості, побутовий шум чи суперечка в громадському місці.
«Уявіть собі: людина живе кілька років, працює, сплачує податки, діти ходять до школи. І ось два таких випадки – і вона ризикує втратити все. Найгірше навіть не сам випадок випровадження, а відсутність належного знаряддя захисту. Якщо рішення ухвалюватимуть швидко і без глибокого розгляду, людина просто не матиме часу довести свою правоту».
Ще один небезпечний бік – розмитість визначень. Поняття «загроза громадському порядку» або «неповага до держави» не мають чітких меж. Це створює підстави для дуже широкого тлумачення залежно від обставин і особи, яка ухвалює рішення.
«Коли правила чіткі, ти знаєш, що можна, а що ні. Коли вони розмиті, ти постійно перебуваєш у просторі непевності. Не сам закон викликає найбільший ризик, а те, як його можуть застосовувати на ділі».
Виплати за повернення: м’який вихід чи частина загального задуму
Паралельно з обговоренням жорсткого закону в Польщі діють і розширюються плани добровільного повернення. Людині пропонують оплатити дорогу, надати грошову допомогу (орієнтовно від 500 до 1000 євро) і допомогти з документами. На перший погляд це виглядає як підтримка. Однак, коли бачиш цілу картину, сприйняття змінюється.
«З одного боку тобі ускладнюють життя і підвищують ризики, з іншого – дають м’який вихід. Це вже виглядає не як випадковість, а як настанова: або ти пристосовуєшся до жорстких правил, або тобі пропонують повернутися. Це не примусове випровадження, це добровільно, але рішення людини залежить від умов, у які її поставили».
Головний висновок і чого чекати далі
Правозахисник наголосив, що наразі ніхто масово не випроваджує людей примусово. Але напрям змін очевидний: стає менше усталеності й більше непевності. Навіть ті, хто нічого не порушує, відчувають, що правила можуть стати ще жорсткішими.
Поява цього законопроекту – це не лише про правничі нововведення. Це знак того, що ставлення до чужоземців змінюється, і наголос дедалі більше зміщується з допомоги в прилученні на посилення нагляду та прискорене випровадження. Навіть якщо цей закон не ухвалять у повному обсязі, сам факт його обговорення показує, куди рухається суспільний діалог.
Тому вже сьогодні варто замислитися: чи готові ви до того, що завтра правила стануть ще суворішими?

1 коментар
Слпва Украине🇺🇦