Європейський суд зафіксував катування через недбале лікування в українському СІЗО

11 черв­ня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (П’ята секція) одно­го­ло­сно ухва­лив ріше­н­ня, яким визнав пору­ше­н­ня стат­ті 3 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод через нена­да­н­ня нале­жної меди­чної допо­мо­ги в місцях несво­бо­ди. Заяв­ни­ком висту­пив Віта­лій Оле­ксан­дро­вич Бяль­ський, 1975 року наро­дже­н­ня, інте­ре­си яко­го пред­став­ля­ла адво­ка­тка Р.М. Біло­цер­ків­ська.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Згі­дно з опри­лю­дне­ни­ми мате­рі­а­ла­ми, пан Бяль­ський стра­ждав на гли­бо­кий карі­єс, що сут­тє­во впли­вав на його пов­сяк­ден­не фун­кціо­ну­ва­н­ня. Попри сер­йо­зність захво­рю­ва­н­ня, ком­пе­тен­тні орга­ни не забез­пе­чи­ли йому ані своє­ча­сної кон­суль­та­ції про­філь­но­го ліка­ря-сто­ма­то­ло­га, ані необ­хі­дно­го ліку­ва­н­ня. Пері­од, упро­довж яко­го заяв­ник пере­бу­вав без аде­ква­тної меди­чної допо­мо­ги, роз­по­чав­ся 4 бере­зня 2024 року і на момент роз­гля­ду спра­ви все ще три­вав, що ста­но­вить понад два роки і двад­цять днів.

«Вла­да повин­на забез­пе­чи­ти, щоб діа­гно­сти­ка та ліку­ва­н­ня були швид­ки­ми й точни­ми, а також — якщо цьо­го вима­гає хара­ктер захво­рю­ва­н­ня — щоб нагляд був регу­ляр­ним і систе­ма­ти­чним», — наго­ло­сив Суд, поси­ла­ю­чись на вла­сну уста­ле­ну пра­кти­ку.

ЄСПЛ вста­но­вив, що в цій спра­ві мали місце сут­тє­ві недо­лі­ки в меди­чно­му обслу­го­ву­ван­ні. Суд спи­рав­ся на пра­во­ві пози­ції, сфор­му­льо­ва­ні в низ­ці резо­нан­сних рішень, зокре­ма у спра­вах «Нев­мер­жи­цький про­ти Укра­ї­ни», «Мель­ник про­ти Укра­ї­ни» та «Логви­нен­ко про­ти Укра­ї­ни». У всіх цих випад­ках кон­ста­ту­ва­ло­ся, що нена­да­н­ня ком­пле­ксної та аде­ква­тної меди­чної допо­мо­ги в умо­вах ув’язнення є пору­ше­н­ням Кон­вен­ції.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), про­бле­ма від­су­тно­сті досту­пу до які­сної сто­ма­то­ло­гі­чної допо­мо­ги в укра­їн­ських слід­чих ізо­ля­то­рах зали­ша­є­ться одні­єю з най­більш поши­ре­них під­став для звер­нень до ЄСПЛ.

Окрім основ­но­го пору­ше­н­ня, Суд виявив дода­тко­ві пору­ше­н­ня за стат­тею 5 Кон­вен­ції. Зокре­ма, було вста­нов­ле­но надмір­ну три­ва­лість три­ма­н­ня пана Бяль­сько­го під вар­тою: досу­до­ве ув’язнення три­ва­ло з 29 січня 2024 року без нале­жно­го обґрун­ту­ва­н­ня. Також зафі­ксо­ва­но недо­лі­ки в про­це­ду­рі пере­гля­ду закон­но­сті три­ма­н­ня під вар­тою: апе­ля­цій­ну скар­гу на поста­но­ву про взя­т­тя під вар­ту було пода­но 14 люто­го 2024 року, однак роз­гля­ну­то лише 16 жов­тня 2024 року — із затрим­кою у вісім міся­ців. Такі дії Суд ква­лі­фі­ку­вав як пору­ше­н­ня пун­ктів 3 та 4 стат­ті 5 Кон­вен­ції, послав­шись на пра­во­ві виснов­ки у спра­вах «Хар­чен­ко про­ти Укра­ї­ни» та «Ігна­тов про­ти Укра­ї­ни».

На під­ста­ві стат­ті 41 Кон­вен­ції Євро­пей­ський суд при­су­див заяв­ни­ко­ві спра­ве­дли­ву сати­сфа­кцію. Загаль­на сума ком­пен­са­ції ста­но­вить 9 750 євро як від­шко­ду­ва­н­ня мате­рі­аль­ної та мораль­ної шко­ди, а також 250 євро на покри­т­тя судо­вих витрат. Випла­ти мають бути здій­сне­ні дер­жа­вою-від­по­від­а­чем упро­довж трьох міся­ців від дати набра­н­ня ріше­н­ням ста­ту­су оста­то­чно­го.

Водно­час Суд від­мо­вив­ся окре­мо роз­гля­да­ти скар­гу заяв­ни­ка за пун­ктом 1 стат­ті 5 Кон­вен­ції щодо неза­кон­но­сті аре­шту, зазна­чив­ши, що основ­ні пра­во­ві пита­н­ня у спра­ві вже вирі­ше­ні, і дода­тко­вий ана­ліз цієї части­ни не є необ­хі­дним.

Ріше­н­ня у спра­ві «Бяль­ський про­ти Укра­ї­ни» є оста­то­чним і попов­нює низ­ку рішень ЄСПЛ, які вка­зу­ють на систем­ні про­бле­ми із забез­пе­че­н­ням меди­чних прав осіб, котрі пере­бу­ва­ють під вар­тою в Укра­ї­ні.