10 років підписки про невиїзд: ЄСПЛ констатував порушення прав українця

11 черв­ня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Коби­лян­ський про­ти Укра­ї­ни» (заява № 64361/17). Суд одно­го­ло­сно визнав одра­зу три пору­ше­н­ня Кон­вен­ції про захист прав люди­ни та осно­во­по­ло­жних сво­бод: надмір­ну три­ва­лість кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, від­су­тність ефе­ктив­но­го засо­бу юри­ди­чно­го захи­сту та непро­пор­цій­не обме­же­н­ня сво­бо­ди пере­су­ва­н­ня заяв­ни­ка.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Деталі справи

Заяв­ник — Оле­ксандр Михай­ло­вич Коби­лян­ський, 1980 року наро­дже­н­ня. Його інте­ре­си пред­став­ля­ла адво­ка­тка Кате­ри­на Чує­ва з Оде­си. Кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня сто­сов­но заяв­ни­ка роз­по­ча­ло­ся 25 черв­ня 2012 року і завер­ши­ло­ся лише 9 трав­ня 2023 року. Загаль­на три­ва­лість роз­гля­ду спра­ви в одній інстан­ції скла­ла 10 років, 10 міся­ців та 15 днів.

Увесь цей пері­од — понад деся­ти­лі­т­тя — пан Коби­лян­ський пере­бу­вав під під­пи­скою про неви­їзд. Жодно­го оста­то­чно­го виро­ку у спра­ві за такий три­ва­лий час вине­се­но не було.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), схо­жі спра­ви систе­ма­ти­чно вка­зу­ють на недо­лі­ки в укра­їн­ській систе­мі пра­во­су­д­дя, які при­зво­дять до пору­ше­н­ня базо­вих прав люди­ни.

Що вирішив ЄСПЛ

Суд, засі­да­ю­чи комі­те­том у скла­ді суд­дів Андре­а­са Цюн­да (голо­ва), Ваге Гри­го­ря­на та Себа­стья­на Б’янкері, роз­гля­нув скар­ги за ста­т­тя­ми 6 § 1 та 13 Кон­вен­ції, а також за стат­тею 2 Про­то­ко­лу № 4 до Кон­вен­ції.

Поси­ла­ю­чись на уста­ле­ну пра­кти­ку, зокре­ма на ріше­н­ня у спра­ві «Нечай про­ти Укра­ї­ни» (заява № 15360/10) від 1 липня 2021 року, Суд наго­ло­сив, що розум­ність стро­ків про­ва­дже­н­ня оці­ню­є­ться з ура­ху­ва­н­ням скла­дно­сті спра­ви, пове­дін­ки заяв­ни­ка та дій націо­наль­них орга­нів. У цій спра­ві жодних виправ­дань для деся­ти­рі­чно­го роз­гля­ду ЄСПЛ не зна­йшов.

Суд вва­жає, що в цій спра­ві три­ва­лість про­ва­дже­н­ня була надмір­ною та не від­по­від­а­ла вимо­зі «розум­но­го стро­ку».

Також Суд кон­ста­ту­вав, що заяв­ник не мав у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні ефе­ктив­но­го націо­наль­но­го засо­бу юри­ди­чно­го захи­сту — ані для оскар­же­н­ня три­ва­ло­сті про­ва­дже­н­ня, ані для захи­сту від надмір­но­го обме­же­н­ня сво­бо­ди пере­су­ва­н­ня.

Надмірне обмеження свободи пересування

Окре­му ува­гу ЄСПЛ при­ді­лив тому факту, що під­пи­ска про неви­їзд дія­ла без­пе­рерв­но з 25 черв­ня 2012 року до 9 трав­ня 2023 року. Таке обме­же­н­ня, яке три­ва­ло понад 10 років, Суд визнав пору­ше­н­ням стат­ті 2 Про­то­ко­лу № 4, що гаран­тує сво­бо­ду пере­су­ва­н­ня. ЄСПЛ послав­ся на попе­ре­дні ріше­н­ня у спра­вах «Іва­нов про­ти Укра­ї­ни» та «Нікі­фо­рен­ко про­ти Укра­ї­ни».

Чому заявник не отримав компенсації

Після того як Суд визнав скар­ги прийня­тни­ми, заяв­ни­ко­ві було запро­по­но­ва­но пода­ти вимо­ги щодо спра­ве­дли­вої сати­сфа­кції. Однак пан Коби­лян­ський не подав від­по­від­них кло­по­тань у вста­нов­ле­ні пра­ви­ла­ми Суду стро­ки. Тому ЄСПЛ не при­зна­чив жодної гро­шо­вої ком­пен­са­ції.

Значення рішення для України

Ріше­н­ня у спра­ві «Коби­лян­ський про­ти Укра­ї­ни» вко­тре нага­дує дер­жа­ві про необ­хі­дність дотри­ма­н­ня розум­них стро­ків судо­чин­ства та забез­пе­че­н­ня діє­вих меха­ні­змів захи­сту на націо­наль­но­му рів­ні. Воно також під­кре­слює, що бага­то­рі­чне засто­су­ва­н­ня запо­бі­жно­го захо­ду у вигля­ді під­пи­ски про неви­їзд без нале­жно­го обґрун­ту­ва­н­ня є несу­мі­сним із між­на­ро­дни­ми зобов’язаннями Укра­ї­ни.