Україна провалила розслідування смерті солдата в Мар’їнці — компенсація 15 000 євро

9 кві­тня 2026 року Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві Khoman v. Ukraine (заява № 12308/19). Суд одно­го­ло­сно визнав, що Укра­ї­на пору­ши­ла про­це­су­аль­ний обов’язок за стат­тею 2 Кон­вен­ції — дер­жа­ва не про­ве­ла ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня заги­бе­лі сина заяв­ни­ці під час вій­сько­вої слу­жби. Потер­пі­лій при­су­дже­но 15 000 євро від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної шко­ди.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Заяв­ни­ця — Ната­лія Васи­лів­на Хоман, гро­ма­дян­ка Укра­ї­ни. Її син, позна­че­ний у рішен­ні як А.К., був при­зва­ний у кві­тні 2015 року під час спе­ці­аль­ної мобі­лі­за­ції. Він про­хо­див слу­жбу в Мар’їнці Доне­цької обла­сті, побли­зу якої тоді три­ва­ли бойо­ві дії.

Як нео­дно­ра­зо­во наго­ло­шу­вав Пер­ший канал (International), про­бле­ми з роз­слі­ду­ва­н­ням смер­тей вій­сько­во­слу­жбов­ців у зоні бойо­вих дій зали­ша­ю­ться систем­ни­ми. Спра­ва Хоман — чер­го­ве тому під­твер­дже­н­ня.

Як загинув військовий і чому слідство викликало сумніви

25 черв­ня 2015 року А.К. помер на тери­то­рії вій­сько­вої части­ни. Бри­га­да швид­кої, яка при­бу­ла на місце, кон­ста­ту­ва­ла смерть, однак тіло з неві­до­мих при­чин допра­ви­ли не до мор­гу, а до лікар­ні. Саме лікар­ня, а не коман­ду­ва­н­ня части­ни, пові­до­ми­ла полі­цію про подію. Пер­вин­ний огляд тіла від­був­ся вже в каре­ті швид­кої.

Судме­декс­пер­ти­за вста­но­ви­ла, що при­чи­ною смер­ті ста­ла закри­та чере­пно-моз­ко­ва трав­ма з субду­раль­ним кро­во­ви­ли­вом і набря­ком моз­ку, зав­да­на тупим пре­дме­том. Кров та вміст шлун­ка пла­ну­ва­ли напра­ви­ти на токси­ко­ло­гі­чний ана­ліз, але зраз­ки зни­щи­ли «через від­су­тність умов для транс­пор­ту­ва­н­ня чи збе­рі­га­н­ня».

Вну­трі­шня пере­вір­ка, завер­ше­на 2 липня 2015 року, спи­ра­ла­ся на свід­че­н­ня двох сол­да­тів і без­по­се­ре­дньо­го коман­ди­ра. Вона ствер­джу­ва­ла, що А.К. ніби­то у ста­ні сп’яніння пере­че­пив­ся через поріг на бал­ко­ні, впав і вда­рив­ся голо­вою. Про­те пізні­ше мати заги­бло­го дізна­ла­ся про можли­ве цьку­ва­н­ня у части­ні, а один із това­ри­шів по слу­жбі пові­до­мив, що чув про удар по голо­ві перед паді­н­ням.

Комі­сій­на екс­пер­ти­за, про­ве­де­на з кві­тня до жов­тня 2017 року, дійшла виснов­ку: смер­тель­ні ушко­дже­н­ня голо­ви спри­чи­ни­ли щонай­мен­ше сім трав­ма­ти­чних впли­вів тупи­ми пре­дме­та­ми з обме­же­ною поверх­нею. Вста­но­ви­ти, чи були це кула­ки або ноги, вияви­ло­ся немо­жли­вим. Водно­час екс­пер­ти не виклю­чи­ли, що трав­ми могли утво­ри­ти­ся вна­слі­док паді­н­ня з висо­ти вла­сно­го зро­сту, однак не зна­йшли дока­зів при­ско­ре­н­ня паді­н­ня чи воло­чі­н­ня тіла. Вста­но­ви­ти зв’язок із вер­сі­єю про поріг на бал­ко­ні теж не вда­ло­ся.

Пізні­ше, у вере­сні 2019 року, коман­дир змі­нив пока­за­н­ня: за його сло­ва­ми, А.К. пере­че­пив­ся і впав «під час міно­ме­тно­го обстрі­лу».

Три закриття справи і нищівна оцінка прокуратури

Кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за фактом заги­бе­лі сина заяв­ни­ці закри­ва­ли три­чі — 23 вере­сня 2015 року, 28 люто­го 2018 року та 24 гру­дня 2019 року. Кожне ріше­н­ня ска­со­ву­ва­ли як перед­ча­сне, нео­б­ґрун­то­ва­не та неза­кон­не. Остан­нє ска­су­ва­н­ня, оформ­ле­не вій­сько­вим про­ку­ро­ром Доне­цько­го гар­ні­зо­ну 8 кві­тня 2020 року, містить таку хара­кте­ри­сти­ку:

«Досу­до­ве роз­слі­ду­ва­н­ня було непов­ним, слід­ство роз­гля­да­ло лише вер­сію “неща­сно­го випад­ку”, не пере­ві­ря­ю­чи жодних інших вер­сій, на які вка­зу­ва­ли свід­ки та заяв­ни­ця; не про­ве­де­но слід­чих дій щодо всіх при­че­тних до події осіб; слід­чий не вико­нав жодної слід­чої дії, спря­мо­ва­ної на роз­кри­т­тя зло­чи­ну та вста­нов­ле­н­ня істи­ни».

Після 2020 року сто­ро­ни не нада­ли Суду жодної інфор­ма­ції про подаль­ший пере­біг роз­слі­ду­ва­н­ня.

Що вирішив ЄСПЛ і чому це важливо

Уряд Укра­ї­ни напо­ля­гав, що про­ве­сти огляд місця події та зібра­ти дока­зи зава­ди­ли без­пе­ко­ві ризи­ки, пов’язані з актив­ни­ми бойо­ви­ми дія­ми. Однак Суд від­хи­лив цей аргу­мент: на націо­наль­но­му рів­ні така при­чи­на жодно­го разу не озву­чу­ва­ла­ся, а мате­рі­а­ли спра­ви не містять свід­чень справ­жньо­го намі­ру вла­ди забез­пе­чи­ти пер­шо­чер­го­ві слід­чі захо­ди.

ЄСПЛ кон­ста­ту­вав, що числен­ні упу­ще­н­ня та недо­лі­ки, допу­ще­ні про­тя­гом пер­ших п’яти років, є настіль­ки кри­чу­щи­ми, що навряд чи можуть бути виправ­ле­ні. Від­так Суд визнав пору­ше­н­ня стат­ті 2 Кон­вен­ції в її про­це­су­аль­но­му аспе­кті.

Ком­пен­са­ція мораль­ної шко­ди ста­но­вить 15 000 євро. Вимо­гу щодо витрат на пра­во­ву допо­мо­гу від­хи­ле­но через від­су­тність під­твер­дних доку­мен­тів.

Ріше­н­ня ухва­ле­но 19 бере­зня 2026 року в скла­ді комі­те­ту п’ятої секції: голо­ва — Джиль­бер­то Фелі­чі, суд­ді — Мико­ла Гна­тов­ський та Ваге Гри­го­рян. Ого­ло­ше­но письмо­во 9 кві­тня 2026 року. Воно є оста­то­чним.