Виграла справу проти України в ЄСПЛ: історія дворічної дівчинки, яку не змогли захистити

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни виніс оста­то­чне ріше­н­ня у спра­ві «Ремез про­ти Укра­ї­ни» (заява № 25395/19), вста­но­вив­ши пору­ше­н­ня стат­ті 3 Кон­вен­ції у про­це­дур­но­му аспе­кті. Дер­жа­ва визна­на від­по­від­аль­ною за неефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня напа­ду на мало­лі­тню дити­ну, яко­го вона зазна­ла від вла­сно­го батька ще у черв­ні 2017 року.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи: замах на викрадення та тілесні ушкодження

Інци­дент став­ся 8 черв­ня 2017 року в перед­мі­сті Хер­со­на. Тоді дво­рі­чна Софія Ремез гуля­ла з бабу­сею, коли її батько, коли­шній чоло­вік мате­рі, вирвав дити­ну з рук жін­ки та нама­гав­ся силою затя­гну­ти до при­пар­ко­ва­но­го авто­мо­бі­ля. Зав­дя­ки втру­чан­ню пере­хо­жих спро­ба викра­де­н­ня була при­пи­не­на.

Того ж дня лікар-педі­атр зафі­ксу­вав у дити­ни садна та гема­то­ми верх­ніх кін­ці­вок і тулу­ба. Насту­пно­го дня судо­во-меди­чний екс­перт під­твер­див наяв­ність тіле­сних ушко­джень у вигля­ді син­ців на пере­д­пліч­чях та живо­ті, зазна­чив­ши, що вони не могли бути отри­ма­ні вна­слі­док паді­н­ня з висо­ти зро­сту дити­ни.

Вісім років неефективного розслідування

Полі­ція від­кри­ла кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за ст. 125 КК Укра­ї­ни (запо­ді­я­н­ня лег­ких тіле­сних ушко­джень) 9 черв­ня 2017 року. Однак, як вста­но­вив ЄСПЛ, роз­слі­ду­ва­н­ня факти­чно зупи­ни­ло­ся після про­ве­де­н­ня пер­вин­ної екс­пер­ти­зи.

Мати дити­ни нео­дно­ра­зо­во звер­та­ла­ся до пра­во­охо­рон­ців із заява­ми про про­ве­де­н­ня слід­чих дій, допит свід­ків та визна­н­ня її потер­пі­лою. Впро­довж 2017–2018 років Хер­сон­ський міський суд кіль­ка разів ска­со­ву­вав поста­но­ви про закри­т­тя спра­ви через непро­ве­де­н­ня необ­хі­дних слід­чих дій та про­це­су­аль­ні пору­ше­н­ня. Зокре­ма, 5 кві­тня 2018 року суд ска­су­вав чер­го­ву поста­но­ву про закри­т­тя спра­ви, оскіль­ки полі­ція навіть не наді­сла­ла це ріше­н­ня мате­рі дити­ни.

Лише в листо­па­ді-гру­дні 2018 року обла­сне управ­лі­н­ня полі­ції визна­ло неефе­ктив­ність досу­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня, звіль­ни­ло слід­чо­го Б. за неви­ко­на­н­ня обо­в’яз­ків та при­зна­чи­ло ново­го слід­чо­го К. Про­те, як зазна­ча­є­ться в рішен­ні ЄСПЛ, це не при­ско­ри­ло слід­ство. Оста­то­чно кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня було закри­те за від­су­тні­стю дока­зів 8 вере­сня 2021 року. Як Пер­ший канал (International) писав рані­ше, поді­бна пра­кти­ка «закри­т­тя-від­кри­т­тя» справ є систем­ною про­бле­мою в Укра­ї­ні, однак у цій спра­ві йшло­ся про насиль­ство щодо дво­рі­чної дити­ни.

Аргументи сторін та позиція ЄСПЛ

Уряд Укра­ї­ни, який пред­став­ля­ла агент Мар­га­ри­та Соко­рен­ко, напо­ля­гав на неви­чер­пан­ні націо­наль­них засо­бів захи­сту. На дум­ку сто­ро­ни обви­ну­ва­че­н­ня, мати дити­ни мала пода­ти цивіль­ний позов про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди. Також уряд пові­до­мив, що мате­рі­а­ли кри­мі­наль­ної спра­ви були зни­ще­ні під час пере­хо­ду Хер­со­на під кон­троль Росії у бере­зні-листо­па­ді 2022 року.

Суд у Страс­бур­зі від­хи­лив ці аргу­мен­ти, нага­дав­ши, що позов про від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди не може бути нале­жним засо­бом захи­сту у випад­ках, коли йде­ться про обо­в’я­зок дер­жа­ви про­ве­сти ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня жор­сто­ко­го пово­дже­н­ня. Суд­ді наго­ло­си­ли, що зобо­в’я­за­н­ня за стат­тею 3 Кон­вен­ції були б ілю­зор­ни­ми, якби заяв­ни­ця могла роз­ра­хо­ву­ва­ти лише на гро­шо­ву ком­пен­са­цію, а не на вста­нов­ле­н­ня істи­ни та пока­ра­н­ня вин­но­го.

Висновки суду: порушення та компенсація

Суд одно­стай­но визнав:

• заяву прийня­тною до роз­гля­ду;
• наяв­ність пору­ше­н­ня стат­ті 3 Кон­вен­ції (забо­ро­на кату­ва­н­ня) у її про­це­дур­но­му аспе­кті — через три­ва­ле та неефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня.

Дослі­див­ши мате­рі­а­ли, суд дійшов виснов­ку, що націо­наль­ні орга­ни вла­ди не забез­пе­чи­ли швид­ко­го та ретель­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня фактів жор­сто­ко­го пово­дже­н­ня з дити­ною, що супе­ре­чить уста­ле­ній пра­кти­ці ЄСПЛ.

«Суд заува­жує, що кри­мі­наль­не роз­слі­ду­ва­н­ня, попри те, що роз­по­ча­ло­ся невдов­зі після події, невдов­зі зупи­ни­ло­ся без жодних подаль­ших про­це­су­аль­них дій з боку полі­ції. Звер­не­н­ня мате­рі до суду щодо без­ді­яль­но­сті слід­чих вияви­ли­ся мар­ни­ми», — йде­ться в рішен­ні.

Компенсація та втрачені документи

Пред­став­ни­ця дити­ни, її мати Ана­ста­сія Гай­ба­ду­ло­ва, зали­ши­ла суму від­шко­ду­ва­н­ня на роз­суд суду. Вона пові­до­ми­ла, що роди­на зазна­ла витрат на ліку­ва­н­ня дити­ни, вклю­ча­ю­чи кон­суль­та­ції пси­хо­ло­гів та реа­бі­лі­та­цію, а також мала судо­ві витра­ти. Однак нада­ти під­твер­дні доку­мен­ти вона не змо­гла, оскіль­ки буди­нок роди­ни та все май­но, вклю­чно з доку­мен­та­ми, було зни­ще­но вна­слі­док вій­ни.

Від­су­тність доку­мен­таль­но­го під­твер­дже­н­ня мате­рі­аль­ної шко­ди ста­ла під­ста­вою для від­мо­ви в її від­шко­ду­ван­ні. Водно­час, ЄСПЛ при­су­див дити­ні 4500 євро мораль­ної шко­ди, які мають бути випла­че­ні дер­жа­вою Укра­ї­на про­тя­гом трьох міся­ців. У разі про­стро­че­н­ня нара­хо­ву­ва­ти­му­ться пеня та про­сті від­со­тки.

Значення рішення

Ця спра­ва є чер­го­вим нага­ду­ва­н­ням про обо­в’я­зок дер­жа­ви захи­ща­ти дітей від насиль­ства, навіть якщо воно похо­дить від близь­ких роди­чів. Попри те, що події від­бу­ва­ли­ся задов­го до пов­но­мас­шта­бно­го кон­флі­кту, роз­гляд спра­ви роз­тя­гнув­ся на роки, а вин­ні осо­би так і не поне­сли від­по­від­аль­но­сті. Ріше­н­ня у спра­ві «Ремез про­ти Укра­ї­ни» є оста­то­чним і не під­ля­гає оскар­жен­ню, хоча може бути від­ре­да­го­ва­не в техні­чно­му пла­ні.