ЄСПЛ визнав порушення прав українців через надто довге утримання під вартою

Євро­пей­ський суд з прав люди­ни (ЄСПЛ) 26 люто­го 2026 року ухва­лив оста­то­чне ріше­н­ня у спра­вах «Стро­гуш та Кро­па­чев про­ти Укра­ї­ни» (заяви № 9673/25 та № 11144/25). Суд визнав, що в обох випад­ках мало місце пору­ше­н­ня стат­ті 5 § 3 Кон­вен­ції про захист прав люди­ни і осно­во­по­ло­жних сво­бод через надмір­но три­ва­ле три­ма­н­ня під вар­тою. Крім того, у спра­ві пана Стро­гу­ша зафі­ксо­ва­ні дода­тко­ві пору­ше­н­ня, пов’я­за­ні з несвоє­ча­сним пере­гля­дом запо­бі­жно­го захо­ду та від­су­тні­стю ефе­ктив­ної ком­пен­са­ції.

Про це пові­дом­ляє Пер­ший канал (International) з поси­ла­н­ням на сайт ЄСПЛ.

Суть справи

Заяв­ни­ки, Роман Іва­но­вич Стро­гуш (1986 р.н.) та Віта­лій Вале­рі­йо­вич Кро­па­чев (1973 р.н.), звер­ну­ли­ся до ЄСПЛ зі скар­га­ми на те, що стро­ки їхньо­го досу­до­во­го утри­ма­н­ня під вар­тою були надмір­ни­ми. Спра­ву пана Стро­гу­ша пред­став­ляв адво­кат Андрій Євге­но­вич Голу­бен­ко, пана Кро­па­че­ва — адво­кат Пав­ло Оле­ксан­дро­вич Попков.

Як рані­ше зазна­чав Пер­ший канал (International), поді­бні спра­ви ста­ють пре­це­ден­тни­ми для націо­наль­ної судо­вої систе­ми та вка­зу­ють на систем­ні про­бле­ми у засто­су­ван­ні запо­бі­жних захо­дів.

Порушення статті 5 § 3 Конвенції: надмірна тривалість тримання під вартою

Стро­гуш Р.І. пере­бу­вав під вар­тою з 2 бере­зня 2023 року до дня ухва­ле­н­ня ріше­н­ня ЄСПЛ, тоб­то понад 2 роки 10 міся­ців і 20 днів. Суд наго­ло­сив, що націо­наль­ні суди вико­ри­сто­ву­ва­ли «хиткі під­ста­ви», зокре­ма при­пу­ще­н­ня про ризи­ки пере­хо­ву­ва­н­ня або пере­шко­джа­н­ня пра­во­суд­дю без нале­жно­го дока­зо­во­го обґрун­ту­ва­н­ня. З 27 трав­ня 2025 року запо­бі­жний захід було змі­не­но на ціло­до­бо­вий дома­шній арешт, однак загаль­ний строк попе­ре­дньо­го ув’я­зне­н­ня визна­но надмір­ним.

Кро­па­чев В.В. пере­бу­вав під вар­тою з 17 трав­ня 2024 року по 20 листо­па­да 2025 року, тоб­то 1 рік 6 міся­ців і 4 дні. І в цьо­му випад­ку суд кон­ста­ту­вав «хиткість під­став», яки­ми керу­ва­ли­ся націо­наль­ні суди при про­дов­жен­ні стро­ків три­ма­н­ня.

«Роз­гля­нув­ши всі нада­ні мате­рі­а­ли, Суд не виявив жодних фактів чи аргу­мен­тів, зда­тних пере­ко­на­ти його дійти іншо­го виснов­ку щодо прийня­тно­сті та суті цих скарг. Беру­чи до ува­ги свою пра­кти­ку з цьо­го пита­н­ня, Суд вва­жає, що в цій спра­ві строк досу­до­во­го три­ма­н­ня заяв­ни­ків під вар­тою був надмір­ним», — йде­ться в рішен­ні суд­дів Андре­а­са Цюн­да, Діа­ни Сир­ку та Мико­ли Гна­тов­сько­го.

Інші порушення у справі Строгуша: несвоєчасний розгляд скарг та відсутність компенсації

Окрім пору­ше­н­ня стат­ті 5 § 3, заяв­ник Стро­гуш також скар­жив­ся на неефе­ктив­ність про­це­ду­ри пере­гля­ду закон­но­сті три­ма­н­ня (ста­т­тя 5 § 4) та від­су­тність нале­жної ком­пен­са­ції за такі пору­ше­н­ня (ста­т­тя 5 § 5). ЄСПЛ зафі­ксу­вав систе­ма­ти­чні затрим­ки при роз­гля­ді апе­ля­цій­них скарг на ріше­н­ня про про­дов­же­н­ня три­ма­н­ня під вар­тою.

Серед най­більш пока­зо­вих епі­зо­дів:
— апе­ля­ція на ріше­н­ня від 24 черв­ня 2024 року, пода­на 26 черв­ня 2024 року, була роз­гля­ну­та лише 7 жов­тня 2025 року — тоб­то через 1 рік 5 міся­ців 12 днів;
— апе­ля­ція на ріше­н­ня від 2 трав­ня 2024 року роз­гля­да­ла­ся 191 день;
— решта затри­мок ста­но­ви­ли від 23 до 55 днів, що не від­по­від­ає вимо­зі «швид­ко­сті» пере­гля­ду.

Суд також визнав пору­ше­н­ням від­су­тність у націо­наль­но­му зако­но­дав­стві ефе­ктив­но­го пра­ва на ком­пен­са­цію за недо­три­ма­н­ня розум­них стро­ків три­ма­н­ня під вар­тою.

Компенсація та зобов’язання для України

Від­по­від­но до стат­ті 41 Кон­вен­ції, ЄСПЛ при­су­див заяв­ни­кам такі суми:

• Рома­ну Стро­гу­шу — 2 400 євро від­шко­ду­ва­н­ня мораль­ної та мате­рі­аль­ної шко­ди, а також 250 євро ком­пен­са­ції судо­вих витрат.
• Віта­лію Кро­па­че­ву — 1 000 євро від­шко­ду­ва­н­ня шко­ди та 250 євро ком­пен­са­ції витрат.

Дер­жа­ва-від­по­від­ач зобо­в’я­за­на випла­ти­ти ці суми про­тя­гом трьох міся­ців з дати набра­н­ня ріше­н­ням оста­то­чної сили. У разі про­стро­че­н­ня нара­хо­ву­ва­ти­му­ться про­сті від­со­тки у роз­мі­рі гра­ни­чної пози­чко­вої став­ки Євро­пей­сько­го цен­траль­но­го бан­ку плюс три від­со­тко­ві пун­кти.

Ріше­н­ня ухва­ле­но одно­го­ло­сно, є оста­то­чним і не під­ля­гає оскар­жен­ню, однак може зазна­ти реда­кцій­них пра­вок.